Сказ – вкрай небезпечна хвороба!
За останні роки епізоотична ситуація щодо сказу залишається напруженою. Щорічно реєструються захворювання на сказ серед тварин. При цьому є випадки укусів людей хворими на сказ тваринами. На сказ найчастіше хворіють лисиці, собаки та коти. Найбільш небезпечними є будь-які укуси тварини в ділянки обличчя, шиї, пальців рук, кисті. У слині тварин вірус сказу з’являється за тиждень і навіть раніше до появи зовнішніх ознак захворювання, тому навіть цілком здорова на вигляд тварина при укусах може передавати збудника. Отже, якщо вкусила чи подряпала навіть, на перший погляд, здорова тварина, потерпілому необхідно обов’язково звернутися до лікаря, адже сказ є небезпечним вірусним захворюванням, яке без надання своєчасної медичної допомоги в 100% випадків закінчується смертю.
Сказ серед тварин перебігає в двох формах: буйній (агресивній) і тихій (паралітичній). Буйна форма найбільш характерна для хижих диких тварин. Вони втрачають відчуття страху перед людьми, з’являються вдень в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на свійських тварин і людей. Так, лисиці при захворюванні серед білого дня заходять до населених місць, ганяються за домашніми птицями та без остраху гризуться з собаками, нападають і на людей. Тому пам’ятайте: здорова дика тварина уникає зустрічі з людьми, вона не заходить в населені пункти серед білого дня, її не можна зловити руками.
Серед домашніх тварин буйна форма найчастіше характерна для котів. Хворі кішки відрізняються агресивністю відносно людей, собак та інших тварин чи птахів.
При тихій формі сказу, яка найчастіше відзначається при зараженні собак, порушення виражені зовні слабко. В деяких випадках собака залишається ласкавою до господаря і знайомих, намагається облизувати руки й обличчя. Потім занепокоєння і збудливість поступово наростають. Характерно, що собака мовчки підбігає до тварин чи людей і кусає їх. Скажений собака часто лягає і схоплюється, гавкає без причини. В подальшому розвивається парез мускулатури глотки, що проявляється сильною слинотечею, хрипким уривчастим гавкотом, утрудненим ковтанням. У господарів ці явища нерідко викликають прагнення видалити неіснуючу кістку, якою могла вдавитися тварина, і при цьому вони можуть заразитися сказом.
Щоб захиститись від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил:
Щорічно проводити профілактичне щеплення проти сказу власних собак та котів спеціалістами ветеринарної медицини.
Утримуватися від контактів із дикими та безпритульними тваринами.
Виконувати правила та норми утримання домашніх тварин і поводження з ними.
Не вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші пошкодження, а терміново викликати спеціалістів ветеринарної медицини для проведення спостереження протягом 10 днів.
У разі укусу домашньою твариною, з’ясовувати ім’я її господаря та адресу. Це допоможе встановити за твариною ветеринарний нагляд та уникнути щеплень.
Рани, подряпини від укусів негайно промити теплою кип’яченою (або проточною) водою, бажано з господарським милом. Краї рани обробити 70% спиртом чи 5% настоянкою йоду та накласти стерильну пов’язку. Негайно звернутися за медичною допомогою до травматологічного пункту для проведення антирабічного щеплення чи терапії.
Пошкоджений одяг, в який була одягнута людина під час укусу, обробити гарячою праскою, тільки після цього його можна використовувати.
Уникати контактів з бездомними та дикими тваринами.
Вживати заходів з недопущення диких хижаків до тваринницьких ферм та інших місць розташування свійських тварин;
Мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких тварин необхідно користуватися гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх, вимивати руки у дезінфекційному розчині.
Інформувати працівників державної служби ветеринарної служби про незвичайну, нетипову поведінку тварин.
Пам’ятайте, зволікання може коштувати вам життя!
